Nissan — Bluebird — Nissan Bluebird (810)

Nissan Bluebird (810) – це п'яте покоління серії Bluebird, яке було представлене в липні 1976 року та випускалося до 1979 року. Автомобіль характеризувався еволюційним стилем, що розвинувся з попередньої моделі 610, із злегка квадратними елементами, але зі збереженням легкого силуету "пляшки з-під кока-коли".

Кузови та розміри:
Модель 810 була доступна у вигляді чотиридверного седана, дводверного хардтоп-купе (SSS Coupé) та п'ятидверного універсала. Двохдверний седан не пропонувався. Універсал, як правило, продавався в Японії як "легкий фургон" і мав жорстку задню вісь на ресорах, на відміну від незалежної задньої підвіски седанів та купе.
Деякі відомі розміри для Datsun Bluebird 1800SSS (1977, P810) включають:

• Загальна довжина: 4260 мм
• Ширина: 1630 мм
• Висота: 1390 мм
• Колісна база: 2500 мм
• Передня/задня колія: 1350/1345 мм
• Споряджена маса: 1060 кг

Для моделі Datsun Bluebird 1800SSS-ES (1976, P810) розміри були дещо іншими:

• Загальна довжина: 4135 мм
• Ширина: 1600 мм
• Висота: 1300 мм
• Колісна база: 2340 мм
• Передня/задня колія: 1280/1265 мм
• Споряджена маса: 990 кг

Модель 1977 року з двигуном 1.6 л (1595 куб. см) мала довжину 4460 мм, ширину 1650 мм, висоту 1390 мм та колісну базу 2660 мм, а її вага становила 1045 кг.

Двигуни та трансмісія:
Набір двигунів був переважно перенесений з попередньої моделі. На японському ринку всі бензинові двигуни відповідали екологічним вимогам 1976 року завдяки системі Nissan NAPS.
Доступні варіанти двигунів включали:

• Чотирициліндрові двигуни L-серії:
• 1.6 л (1595 куб. см), потужність 90 к.с.
• 1.8 л, потужність 88 к.с. (65 кВт) при 5200 об/хв (модель 1.8 (88 Hp) Sedan 1976-1979) або близько 105 к.с. (для L18 двигуна в Datsun Bluebird 1.8 GL). У Datsun Bluebird 1800SSS (1977) використовувався двигун L18E (рядний 4-циліндровий, OHC) об'ємом 1770 куб. см з максимальною потужністю 77 кВт (105 к.с.).
• 2.0 л (L20B), потужність 72 кВт (97 к.с.)
• Шестициліндрові двигуни L-серії (для версій з подовженим носом):
• 2.0 л (для японського ринку), потужність 115 або 130 к.с. (85 або 96 кВт) JIS залежно від системи живлення (карбюратор або інжектор).
• 2.4 л (L24E) для ринку США, потужність 125 к.с. (93 кВт) SAE.

Починаючи з жовтня 1977 року, і до серпня 1978 року, в Японії поступово запроваджувалися оновлені двигуни Z-серії (з поперечним потоком), які відповідали нормам викидів 1978 року. Ці моделі мали номери шасі серії 811.

Трансмісії включали 3-ступінчасту автоматичну та 4- або 5-ступінчасту механічну коробки передач.
Привід зазвичай був заднім, хоча для моделі 1.8 (88 Hp) Sedan 1976-1979 в деяких джерелах вказаний передній привід, що, ймовірно, є помилкою, оскільки Nissan Bluebird (810) був задньопривідним автомобілем. Седани та купе мали незалежну задню підвіску з напівнезалежними важелями, тоді як універсали мали жорстку задню вісь на ресорах. Datsun 810 на північноамериканському ринку мав задній привід та задню підвіску з напівнезалежними важелями.

Особливості та комплектації:

• Datsun 810: Під цією назвою серія Bluebird 810 продавалася в Північній Америці з лютого 1977 по 1980 рік і була прямим предком лінійки Datsun/Nissan Maxima.
• Версії G6 та G4: В Японії пропонувалася шестициліндрова версія Bluebird G6 з подовженою колісною базою та носом. У серпні 1978 року була представлена чотирициліндрова модель Bluebird G4 (PD811) з двигуном 1.8 л та подовженим носовою частиною.
• Рівні комплектації: Nissan також пропонував свою першу розкішну версію ZX, яка включала велюрову оббивку, розкішний килим та тоноване скло. Комплектація GL позиціонувалася як середня або вища, додаючи візуальні елементи без спортивності SSS або топових функцій G6. Інтер'єр 1.8 GL був відносно розкішним для середньорозмірного японського седана того періоду, включаючи тканинні сидіння, оздоблення панелі приладів під дерево та більш повну панель приладів.
• Продуктивність: Автомобіль Autocar провів тест-драйв 180B Bluebird, зафіксувавши максимальну швидкість 101 миль/год (163 км/год) та час розгону від 0 до 60 миль/год (0-97 км/год) за 13.6 секунди.